Про передбачені законодавством про працю права працівників під час оголошення карантинних заходів

Березень 16, 2020 Прес-служба

Частиною першою статті 3 Конституції України визначено, що людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Частиною першою статті 2 КЗпП України визначено, зокрема, що право громадян України на працю, – тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, – включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, забезпечується державою.

З метою правильного застосування законодавства про працю під час дії карантинних заходів, зверніть увагу на наступне роз’яснення.

Статтею 46 КЗпП України визначено, що відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі:

– появи на роботі у нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп’яніння;

– відмови або ухилення від обов’язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони;

– в інших випадках, передбачених законодавством.

Таким чином випадки відсторонення працівника від роботи чітко визначені законодавством.

Водночас, абзацом другим частини першої статті 14 Закону України «Про охорону праці» визначено, що працівник зобов’язаний дбати про особисту безпеку і здоров’я, а також про безпеку і здоров’я оточуючих людей в процесі виконання будь-яких робіт чи під час перебування на території підприємства. Частиною другою даної статті визначено, що працівник несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених в частині першій вимог.

Звертаємо увагу, що відсутність працівника на роботі у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, хворобою, що підтверджується відповідними документами, не може бути підставою для звільнення чи відсторонення такого працівника. А надання працівником виданого у встановленому порядку листка непрацездатності є підставою для призначення та виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності відповідно до статей 22 – 24, 30-34 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування».

Відповідно до пункту 3¹ статті 25 Закону України «Про відпустки» в обов’язковому порядку на період оголошення на відповідній території карантину надається відпустка без збереження заробітної плати.

Крім того, батьки малолітніх дітей у період оголошення карантину, окрім згаданої відпустки без збереження заробітної плати, можуть скористатися іншими правами і гарантіями, передбаченими законодавством про працю, зокрема:

– оформити у медичному закладі листок непрацездатності, що оплачується у встановленому порядку, якщо дитина захворіла у період карантину;

– використати щорічну відпустку, а також додаткову соціальну відпустку, передбачену статтею 19 Закону України «Про відпустки», якщо вони мають на них право;

– отримати відпустку без збереження заробітної плати, що надається за угодою сторін відповідно до статті 26 Закону України «Про відпустки» тривалістю до 15 календарних днів;

– працювати на умовах неповного робочого часу відповідно до статті 56 КЗпП України. На прохання вагітної жінки або жінки, яка має дітей віком до 14 років або дитину інваліда, та осіб, які виховують малолітніх дітей без матері, роботодавець зобов’язаний встановити їм неповний робочий час. Тоді як для інших категорій працівників неповний робочий час встановлюється за угодою між працівником і роботодавцем.

Водночас роботодавці за рахунок власних коштів і в межах своїх повноважень мають право установлювати додаткові, порівняно із законодавством, трудові і соціально-побутові пільги для працівників, у тому числі інші види оплачуваних відпусток або відпусток більшої тривалості, ніж встановлено законодавством, на умовах, визначених у колективному договорі, що передбачено статтею 9¹ КЗпП України та статтею 69 Господарського кодексу України.