Медіаграмотність як протидія інформаційній агресії: як не стати «корисним ідіотом» у руках пропагандистів

 

"Сиділи колись за залізною завісою, ловили кожну вісточку зі світу, інформація була нашою здобиччю, а тепер ми — здобич інформації". Ліна Костенко

        На даний час медіаосвіта, медіаграмотність, формування стійкості до впливу дезінформації є питаннями національної безпеки. З початку повномасштабної війни Росія докладає максимальних зусиль, аби дискредитувати українців в очах світової спільноти та зруйнувати суспільну єдність всередині нашої країни,  Рупори Кремля спрямовують надзусилля на поширення проросійської ідеології та ворожих наративів. Свідомість українців, як індивідуальну, так і масову, атакують, щоразу намагаючись вразити наші слабкі місця, які оголила війна».

 

Фото без опису

Інформаційна війна є складовою великої війни. Тому нікого вже не потрібно переконувати, що медіаосвіта, медіаграмотність, формування стійкості до впливу дезінформації є питаннями національної безпеки.

 

Експертним середовищем напрацьовано сім основних правил ворожої пропаганди в період війни:

 

1. Знайти тріщину в суспільстві. «Це передбачає пошук соціальних, економічних, расових, демографічних, будь-яких інших розбіжностей в суспільстві, які потім застосовуються для його розколу».

 

2. Створити зухвалу брехню. «Фейк має бути настільки приголомшливим, щоб ніхто не міг повірити, що таке взагалі можна було вигадати. Коли люди в нього повірять, наслідки уже будуть згубними».

 

3. Додати трохи правди. «Мається на увазі поєднання правди з брехнею, доволі відомий інструмент ще геббельсівської пропаганди. Співвідношення на користь правди лише 15-20%, і відповідно 80-85% - на користь брехні. Наприклад, факт поєднаний із його довільною інтерпретацією, суб'єктивними висновками».

 

4. Сховати руки. «Це означає перекладання відповідальності на іншу сторону конфлікту, або - як це сьогодні впроваджується в нашому інформаційному просторі - створення псевдоукраїнських сторінок у соцмережах і ЗМІ-обман».

 

5. Залучати «корисних ідіотів». «Корисними ідіотами є ті, хто бездумно сприймає кремлівські ворожі меседжі й просуває їх серед цільової аудиторії. Це ті особи, якими можна маніпулювати в політичних цілях.

 

6. Заперечувати все.

 

7. Грати в довгу. «Ворог прагне провадити довгі кампанії з дезінформації, вкладати в них величезні ресурси протягом багатьох років. І розбудована система може не бути спочатку для нас очевидною, адже ми ніби й не помічаємо моментальних наслідків, але вона працює за принципом накопичення».

 

         Опрацювавши ці критерії ворожих інструментів, нам потрібно щоденно руйнувати їх деструктивний вплив на споживача.

         Протистояти інформаційній агресії ми можемо лише тоді, коли у нас сформоване розуміння принципів конструювання події, його мети, і, відповідно, коли розуміємо, в чому полягає завдання конкретної відчутної шкоди. Іншими словами, ми чітко бачимо, для чого використовується в певному медіатексті той чи інший інструмент пропаганди чи маніпуляцій, яке завдання ставить перед собою цей медіатекст. Складовою інформаційної агресії є ідеологія формування стереотипів.